Хвороба Вільсона

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Хвороба пов’язана з надмірним накопиченням міді в тканинах, головним чином, у печінці, внаслідок успадкованого аутосомно-рецесивного дефекту білку, який транспортує мідь, і локалізується в мембранах гепатоцитів. Наслідком є погіршене виведення міді з жовчю і накопичення її в печінці, мозку, нирках і рогівці, що призводить до ушкодження цих органів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Перші симптоми з’являються у дитинстві або в ранній юності, рідко (≈3%) у більш зрілому віці. Клінічна картина дуже різноманітна і може охоплювати різні системи і органи. Нелікована хво-роба прогресує; може з’явитись гостра недостатність печінки, яка без термінового проведення пересадки печінки характеризується високою смертністю; рання діагностика і лікування зме-ншують симптоми (напр. викликають регрес очних уражень) і запобігають ускладненням.

  1. Печінкові прояви: у ≈50% хворих; частіше у дітей і молодиx жінок – гепатомегалія, жирова дистрофія печінки, гострий чи хронічний гепатит (подібне до АГ) цироз печінки з симпто-мами портальної гіпертензії, гостра печінкова недостатність.
  2. Неврологічні прояви: у ≈35% хворих; ознаки синдрому Паркінсона (інтенційний тремор, брадикінезія, ригідність, дизартрія), епілептичні напади, мігренеподібний головний біль, слинотеча, безсоння.

3. Психіатричні прояви: ≈10% хворих; розлади особистості (мінливість настрою, проблеми в школі або на роботі, імпульсивна поведінка), афективні розлади, психози.

  1. Зміни в інших органах і системах: офтальмологічні прояви (кільце Кайзера-Флейшера [скупчення міді у Десцеметовій оболонці, виявлене при обстеженні з допомогою щілинної лампи у вигляді золотаво-коричневого забарвлення по лімбу рогівки], катаракта), гемолітична анемія (≈15% хворих) із від’ємним результатом тесту Кумбса і жовтяницею, синдром Фанконі, кардіоміопатія, порушення ритму, остеомаляція, остеопороз, артрит, панкреатит, затримка статевого розвитку, безпліддя, відсутність менструації, звичні викидні, гіпотиреоз.

ДІАГНОСТИКА

Допоміжні дослідження

  1. Аналіз крові: підвищена активність амінотрансфераз всироватці крові (майже увсіх хворих, спочатку безсимптомна), знижений рівень церулоплазміну у сироватці (у більшості хворих <100 мг/л; <50 мг/л чітко вказує на хворобу Вільсона-Коновалова), зменшення вмісту загальної міді в сироватці (зазвичай <1 мг/л).
  2. Аналіз сечі: у ≈80% хворих добове виведення міді з сечею >100 мкг (>1,6 мкмоль).
  3. Візуалізаційне обстеження: при УЗД, залежно від стадії хвороби, гепатомегалія або ознаки портальної гіпертензії (спленомегалія); на МРТ і КТ ‑ зміни у церебральних базальних гангліях у хворих із неврологічними симптомами.
  4. Гістологічне дослідження біоптату печінки: зміни не характерні, збільшення вмісту міді (≥250 мкг/г сухої тканини у >90% хворих).

Діагностичні критерії

Кільце Кайзера-Флейшера (його відсутність не виключає наявність захворювання) і рівень церулоплазміну в сироватці <200 мг/л у особи з симптомами пошкодження печінки і супутніми неврологічними або психічними симптомами. Якщо підозрюється хвороба Вільсона-Коновалова і ці критерії не виявляються → оцінюється вміст міді в біоптаті печінки. Після діагностування хвороби Вільсона-Коновалова необхідно зробити об-стеження у родичів першої покоління.

ЛІКУВАННЯ

  1. Рекомендується утримуватись від вживання алкоголю і уникати продуктів з високим вмістом міді, таких як горіхи, шоколад, гриби, печінка, двостулкові молюски.
  2. У всіх хворих застосовується пожиттєва фармакотерапія (не слід припиняти без суттєвих причин, також під час вагітності):

1) при початковому лікуванні у хворих з клінічними симптомами – ЛЗ, хелатуючий мідь ‑ пеніциламін п/о 250‑500 мг/добу, треба збільшувати на 250 мг кожні 4‑7 днів до дози 1,5‑2,0 г/добу у 4 поділених дозах (слід зважати на численні побічні ефекти), під час вагітності зменшіть дозу хелатуючого ЛЗ на 25‑50% (препаратом, що краще переноситься, ніж пеніциламін, є недоступний в Україні триетилентетрамін п/о 1–2 г/добу);

2) при підтримуючому лікуванні або додатково у комбінації з хелатуючим ЛЗ, а як єдине лікування у хворих без клінічних симптомів, чи у тих, які не переносять хелатуючих ЛЗ, чи тих, які не можуть їх приймати у зв’язку з протипоказами – цинк п/о 75‑250 мг/добу у 2‑3 поділених дозах (гальмує всмоктування міді в шлунково-кишковому тракті).

  1. Трансплантація печінки показана при гострій печінковій недостатності із прогностичним показником ≥11 і при декомпенсованому цирозі, резистентному до лікування.

МОНІТОРИНГ

Після початку хелатуючого лікування, спочатку кожні 1–2 міс., потім 1–2 × на рік, необхідно проводити регулярні контрольні обстеження: суб’єктивне і об’єктивне, загальний аналіз крові з лейкограмою, показники функції печінки і нирок, рівень міді та церулоплазміну в сироватці та добового виділення міді з сечею (після 2-денної затримки у прийомі ліків).

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •