Діти як заручники війни

Діти як заручники війни
Як підтримати українських дітей, що залишились в країні: поради лікарів
 
     Діти — найневинніші жертви війни. Їх світ, в якому вони мали безпечно зростати, розколовся в один момент на «до 24 лютого» і «після». І це дуже важко прийняти. Як підтримати діток, що залишились в країні, щоденно ховаються від ракетних обстрілів, мусять зростати в умовах війни? Про це ми спитали найавторітетніших дитячих лікарів країни — фахівців ІПАГ ім. О.М. Лук’янової  НАМН України.
 
Жити в умовах війни ‒ ненормально
 
«Для дитини спати не в її ліжку, жити не в її квартирі, дивитись на засмучену мати — це стрес. Діти які залишились в країні, практично всі приходять на консультацію із загостреннями на фоні стресу, ‒ розповідає досвідчений лікар-гастроентеролог Олег Геннадійович Шадрін, керівник відділення проблем харчування та соматичних захворювань у дітей раннього віку ІПАГ. ‒ Ми сьогодні лікуємо дітей (лікуємо за протоколом, правильно!), а результати нас не влаштовують, бо дитина скаржиться на проблеми, не зважаючи, пройшло запалення чи ні, вона живе в цій болі!»
       «Все більше маленьких пацієнтів приїздять в тяжкому стані, ‒ згодна з колегою керівниця Центру дитячої гепатології професор Валентина Сергіївна Березенко, ‒ бо в умовах війни батьки в першу чергу переймаються виживанням родини. Багато діток мають проблеми з адаптацією, зі сприйняттям ситуації ‒ вони або не приймають ліки, або дуже гостро сприймають зміни в життя, викликані війною, і стан їх погіршується. Жити в умовах війни ‒ це ненормально!»  
В стресовій ситуації імунітет дитинки дає збій. «Саме стресовий фактор є тригерним для загострення всіх захворювань. Це не просто один з факторів, це фактор номер один!» ‒ переймається Тетяна Рудольфівна Уманець, очільниця Алергологічного центру ІПАГ. Вона також зазначає: «Діти багато часу проводять в бомбосховищі зі скупченням людей, де підвищуються ризики захворіти гострими респіраторними вірусними інфекціями. Вірусна інфекція — основний тригер загострення бронхіальної астми та алергічного риніту. У сховищі наявні й додаткові алергени, тому що — сиро, пліснява, туди беруть своїх улюбленців. А необхідні ліки, медична допомога не завжди доступні».
 
  Чи в силах батьки підтримати стан діток? Олег Геннадійович Шадрін стверджує, що це не тільки можливо, але й необхідно: «Сьогодні харчування повинно бути якнайбільше збагачене вітамінами, антиоксидантами, антистресовими продуктами, ‒ це горіхи, зелень, овочі, фрукти. Їжа має бути обовязково різноманітна, з достатнім вмістом білка. На фоні стресу збільшуються фізіологічні потреби організму в вітамінах і мінералах ‒ залізі, цинку, кальції, жиророзчинних вітамінах А, Е, D, вітамінах групи B для нервової системи. Їжа, на жаль, не повністю їх покриває. Я б радив вживати полівітаміни, мінеральні комплекси. Тому що батьки не в змозі так годувати дітей, як вони того потребують нині для нормальної роботи організму».
 
Проте надважливу роль відіграє психологічний стан дитини. В ІПАГ працюють психологи та неврологи — з дітьми та батьками. Але левову частку підтримчої роботи мають виконати самі батьки, бо ніхто краще за них не зможе допомогти дитинці.
 
«Тут я розумію всю зайнятість, ‒ зазначає професор,  але допоможе тільки розмова, особливо материнська. У дитини необхідно формувати впевненість, позитивну направленість на майбутнє: все минеться, все нормалізується, все буде краще. Як воно вже буде, це життя… Але напрямок думок і розмов має бути позитивним. Діти й стресують в основному, бо бачать стан батьків».
 
   Чи потрібно заспокійливе для дитини? «Звичайно ні, ‒ заперечує Тетяна Рудольфівна Уманець, досвідчений лікар-алерголог, ‒ якщо поряд є батьки, мама, яка вміє відвернути увагу дитини та заспокоїти. Якщо маля перебуватиме у підтримчому, спокійному оточенні, це буде нормально і для імунітету. А так, звичайні речі помічні: раціональне харчування, активне життя, бо, всупереч війні, працюють секції, гуртки. Треба відволікати дитину, щоб життя продовжувалось!»